Стрімка ріка в шалений спокій плеса
Несе холодні спогади снігів...
На вісь хитку історії колеса
Витки століть намотують тугі.
Таки усе повторюється, справді.
Та ще не всі пророчення збулись!
Нову шукать онук захоче правду,
Яка була вже знайдена
колись.
Усе життя – один суцільний спомин!
Себе згадаю: може, я – не я?..
Шумить вода, не відаючи втоми,
Щоб повернутись на круги своя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386579
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 21.12.2012
автор: Олег Завадський