ДО ВАСИЛЯ СИМОНЕНКА

А  твоє  прізвище  Василю,  
Дісталась  ще  сволоті  цій,
І  я  себе  не  пересилю,
Та  плюну  межи  очі  їй!

Це  він  нащадок  тих  катів,
Що  мордували  Україну!
Розкаятись  не  захотів
І  не  зігнув  в  скорботі  спину.

Це  він  очолює  колону,
Затятих  прихвоснів  Кремля!
Вони  нас  тягнуть  до  полону,
Як  їх  породжує  земля!?  

Вгодовані,  лискучі,  ситі,
Як  носиш  земле  цю  потвору,
В  тобі  волають  ними  вбиті
І  жертви  мук  Голодомору!

Пора  судити  комунізм,
Та  кодло  їх  заборонити!  
Бо  це  страшніше  за  фашизм,
І  це  потрібно  вже  робити!

Ти  також  будеш  на  суді,
Обвинувач  і  потерпілий  ,
Щоб  їхні  ідоли,  вожді
На  троні  більше  не  посіли!

Пройдуть  роки  і  час  мине
І  будуть  Симоненка  знати,
Лише  такого,  як  поет,
Любити  будуть,  пам’ятати!

20.12.2012  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386453
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.12.2012
автор: Мирослав Вересюк