Під час виборів, кожен хто продав свій голос,
окрім грошей отримав ще синю парасолю із
логотипом«ПР»
Пройшло два роки, вибори до Ради,
А як змінилось за цей час село?
Чи далі вірять в пафосні бравади,
Чи все без змін, як і колись було?
Звичайні люди, щирі, працьовиті,
В щоденних болях, клопотах своїх,
Шукають вихід часом в оковитій,
Але мені не шкода зовсім їх.
Бо скільки можна скиглити, стогнати
І ніби то бажати перемін…,
Та знову вкотре голос свій продати!
Коли ж ви вже підніметесь з колін?
Продали голос за якусь двохсотку
Колись Іуда так продав Христа!
Чому ж ми пам'ять маємо коротку,
І звідки ця продажність пророста?
Ось так живемо – скиглимо, а згодом,
Своє майбутнє знову продамо,
Що тут поробиш із таким народом,
Тому в лайні і досі живемо!
На більше в Бога ще не заслужили,
Єдиним цілим ще не став народ.
То дійсно в руки треба брати вили
І гній згребти в гноярку на город!
Кого відомо! Їх вже Бог помітив!
В ПРидачу дали синю парасолю.
Коли тепер їх доведеться стріти,
То плюнь у вічі за злиденну долю!
19.12.2012 р.
Це продовження виборчої епопеї в рідному селі. Події на виборах 2010 року відображені в вірші «Ненавиджу і не терплю», який викладений у цьому ж циклі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=386375
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.12.2012
автор: Мирослав Вересюк