Йди геть! Іди! Покинь мене!
Це ж так тобі знайомо: йти у важливу мить!
Я все забуду! Все, повір, мине!
Я все забуду! Вільно буду жить!
Йди геть! Іди до неї чи до них!
Іди туди, де так тебе чекають!
Куди мені до них, таких святих!
Вони ж тебе в обійми там приймають!
А я завжди холодна й непривітна,
Немов не хочу бачити тебе.
Та я іще просто не звикла,
Що ти нарешті мій, ти в мене є…
Але я не тримаю! Йди, як хочеш…
Одна любов на двох нас не спасе!
Хоч кажуть, що одна любов втримати зможе,
Та я ніколи не повірю в це!
Не жду взаємності і розуміння!
Ти не річ, щоб при собі тримати!
Та я без тебе просто не зумію!
Не втримаю у серці таку втрату!
Та лиш моя любов – не привід залишатись…
Я не тримаю, йди, коли тебе там ждуть.
А я посеред ночі буду різко прокидатись,
Звісно, якщо удасться тут заснуть…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385688
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: Інна С.