РАБИ-МАРІОНЕТКИ (У співавторстві з Лілією Ніколаєнко)

Цей  світ  абсурду,  як  театр  зла  –  
Безглуздо  роздаються  в  ньому  ролі.
Безчестя  не  змивається  смола
Із  людства  перевернутої  долі.

Собі  ми  не  належимо,  бо  хтось,
Жорстокою  могутньою  рукою
Нам  видає  безвиграшні  лото,
І  робить  нас  безликою  юрбою.

Закручують,  як  гвинтики,  людей
В  огидний  механізм  чужих  пороків.
Невже  ми  лиш  раби  дурних  ідей,
Невже  не  здатні  на  правдиві  кроки?

Валюта  й  влада  з  присмаком  гріха
Виковує  рабів-маріонеток,
Де  смерть  –  лише  статистика  суха,
«Добро»  й  «Любов»  –  то  назви  статуеток.

Та  людству  посміхається  петля,
Таємний  браконьєр  вполює  рибу,
Гарпун  летить  стрілою  з  корабля,
Чергову  наближаючи  загибель.

Допоки  світом  правлять  папірці
І  хтось  трима  в  руках  твою  свідомість,
Життя  твоє  –  лиш  ніша  в  гаманці,
А  страх  -  слизька  дорога  в  невідомість.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385650
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: Олександр Обрій