Я оминаю рідну хату,
Вона вже нині не моя.
Доріг у світі так багато,
Була стежина там й моя.
Жорстокий час
у вир нас кинув,
І понесла нас течія,
Я оминаю рідну хату,
Вона тепер вже не моя.
А серце як щемить від болю,
Коли дивлюсь на неї я,
Бо хата мала свою долю,
У ній жил моя сім’я.
Мирились, сердились,
cміялись,
Колядували на Різдво,
Паски у мами удавались,
Найкращі на усе село.
Тепер стоїть всіма забута,
І бур’яном все поросло,
Біда у край прийшла нечута –
Вмирає його суть – село.
Липень 2008р Таршин Надія
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385566
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.12.2012
автор: Надія Таршин