Я не зможу описати,
її природного стану.
Я не зможу описати її очей
Я не зможу знаходитись
постійно в колі полярного сяйва,
бо від надмірної кількості вологи,
що проходить крізь мене
через її сльози
я відчуваю як пальці гниють
зима кінчається десь за сніговими
вершинами Ісландії
з проламаним черепом
і порізаними руками-хуртовинами
роки пройдені
роки втрачені
роки віднайдені
і народжені
голосом зриваються і перестають існувати
в небі залишається сталість
ланцюги, що прикуті до горла
ламаються
із засніжених хребтів осипається лавина
і єдине, що залишається
та віддаляючись
гасне
це крик
твій
власний
крик.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385380
Рубрика: Вірші, що не увійшли до рубрики
дата надходження 16.12.2012
автор: ImmortalPsycho