ЧОРНА КІШКА

Аби  ти  знала,  як  мені  огидно
В  твою  дивитись  сторону,  повір...
Як  міг  тебе  вважати  я  за  рідне?
Ти  не  людина,  а  звичайний  звір.

Яка  там  совість...  Ти  її  не  знаєш...
Себе  заради  грошей  продаси.
Мов  чорна  кішка,  корисне  шукаєш,
Усе,  що  пахне,  жадібно  їси.

Нехай  наочно  висловився  грубо,
Але  ж  це  правда...  Маємо,  що  є.
Я  вибачатись  й  трішечки  не  буду,
Бо  не  пробачить  серденько  моє.

Так  прикро,  що  на  помилках  вчимося...
Не  на  чужих,  а  тільки  на  своїх...
Коли  за  розум  пізно  беремося,
Тоді  стає  вже  точно  не  до  втіх...

(22.10.2008.№60)

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=385292
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.12.2012
автор: Вадим Косарєв