Три матері, три рожі в моїм серці,
Вони відвічні, мов зорі в небесах,
Я б не змогла без них життя прожити,
Без них була б я просто землі прах.
Що перша матінка, це мама моя рідна,
Яка дала мені оце земне життя,
Любов плекавши, готова була б вмерти,
Щоб мала я і їжу і пиття.
Немов той ангел, розпроставши крила,
На себе брала всі удари життьові,
А я собі цвіла із ласки її жила,
Збирала в пригорщі простори голубі.
А друга матінка, Пречиста Божа Мати,
Вона хоронить душу в чистоті,
Веде стежками правди, а по смерті
З’єднає з Сином, там на висоті.
Серце полонить моя третя мати,
Рідна земля батьків моїх, дідів,
Де небо синє, золота пшениця,
Тризуб князя, мов поклик із віків.
О мати рідна, ненько Україно!
Пройшли роки, та туга не зника
І млосно так і любо, що на скроні,
Твоя прощаюча ласкавая рука.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384957
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.12.2012
автор: горлиця