З відчаю останні дзвінки сповзають на землю,
і почерк ,накреслений вправо, - стомлено впав.
сьогодні двірники ще засвітла зачиняють сквери,
і тихо ідуть, і тихо-тихо ідуть...
Мої черевики, мов дрантя, волочать туманом
і краплі повітря сухіші за втомлений душ
тактильними рухами гріють собаки долоні,
і тихо ідуть, і тихо-тихо ідуть...
За склом - напівчисто, за вибитим поглядом склом,
і статика рухів нагадує швидше стоп-кадр.
Ще засвіта темно. А всі, окрім мене, вже тут,
і тихо ідуть, і тихо-тихо ідуть...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384497
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2012
автор: Іванна Шкромида