Ти знаєш, як це,
харчуватися завтрашнім днем
і ніколи не бути ситим?
Коли страх вогнем і мечем
вирубує недобиті
усмішки, що над лицем
нависли вуаллю.
Може, ти, як і я,
відкладаєш вчасність так,
ніби потім настане вже.
Хоч збираєш волю в кулак,
щоб почекати ще.
Бо ж "потім" — уявний знак
твого і мого зухвалля.
Я знаю, ти, як і я,
радість ховаєш теж,
скручуєш разів п"ять,
бережеш від людей і меж
німо, як літера ять.
Потім ти платиш все ж,
все-таки платиш,
аби зайнятись коханням.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384313
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.12.2012
автор: Ne_prosto