Аби забутися без тями в прірві,
Щоб загубитися й забути сміх.
І не врятуєш, не дістанеш, вибач..
Для тебе недосяжна глибина - моя душа!
І все, що я хотіла так сказати,
Я напишу руками на піску.
Та ти не прочитаєш, нова хвиля
Змиє усе та з пам'яті зітре..
Не розумієш, знаю, тобі дивно.
Тобі дивно те, ким стала я.
Сама не поясню, але вже пізно..
Я мушу їхати. Останній рейс. Вокзал.
Хочу забутися без тями у цій прірві,
Що давно мене тягнула як магніт.
Ти не врятуєш, не дістанеш.. Вибач.
Для тебе недосяжна глибина - моя душа!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=384191
Рубрика: Лірика
дата надходження 11.12.2012
автор: Вікторія Корицька