одгортаю сніг, одкидаю:
обійстя – як хмара біла…
лапки зігріти,
на комині всіла
зима…
зви́сока поглядає:
за мною
спостерігає…
біла мана́
із комина:
«…стежки вистеляєш…
на когось, либонь, чекаєш?..»
ану -
за годину
проз шибку
вигля-ну –
від стежок моїх
сліду нема…
ревнива зима:
скрізь
рівненько завія-но
білим
лапатим сном…
удвох:
я – поглядом у вікні,
зима – на комині,
у теплі…
у -
від соснового жару -
струме-ні…
наче ми –
ідеально закоха-ні,
і на острові
білому
усамітнені…
у безгомінні…
задумливо і замріяно…
ані духу людського нема:
на білому острові – двоє нас:
я
і кохана моя
зима…
10.12.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383967
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2012
автор: Валя Савелюк