Ти завжди, коли йшов, зачиняв за собою ці двері,
Рвав минуле безжально, усе викидав на смітник,
Не хотів розписати емоції десь на папері,
Бо, мабуть, розумів: цього разу програв - не лиш звик.
І не треба було будувати повітряний замок.
Його стіни з туману розбив перший подих зими.
Так хотілося жити, чужих уникаючи рамок,
Але їх руйнуватимуть інші, напевно, не ми.
А тепер ти пішов, але досі відчинені двері.
Недописані десь, помирали в блокнотах рядки.
Я ожила у цій вкрай зимовій чужій атмосфері,
Де додолу вже впали усі календарні листки.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383936
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.12.2012
автор: Fairytale