Злетілись голуби до ніг,
На крихти, кинуті з долоні.
Ніхто із нас не переміг,
Ми залишились у полоні
Своїх бажань, надій і мрій,
В полоні втрачених ілюзій.
Ти не моя і я не твій,
Тепер з тобою просто друзі.
Зустріну, вимовлю: «Привіт!»,
В долонях руки не зігрію.
Байдужий і буденний світ
Сховав у клопотах надію.
Воркочуть сизі голуби,
Хапають крихти із долоні.
І сірі сутінки доби
Ховають побілілі скроні.
27.09.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383698
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.12.2012
автор: Мирослав Вересюк