Коли кохання наче страх
Заставляє кров бурлити,
Як від бажання зносить «дах»
Істину приносить слову «жити»
Як поцілунок будить тіло
Смак насолоди на вустах,
Як очі розглядають сміло
Струм, що проходить по тілах.
Серце, кров, пульсують в унісон
Непідвладні ми Морфею,
Не здолає, безсилий з нами сон
Ми в обіймах під зорею.
Вона тінь небесну кине
Любов нашу осяє,
Душа у вись до неї лине
А тіло тут – стогне і палає.
А коли підкоримо вершину
Щоб поглянуть в твої очі,
Я на мить тебе покину
Що мені палають серед ночі…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383518
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 09.12.2012
автор: oleg lytvin