Любов, що досі зігрівала нас,
Якось із часом зовсім захиріла.
Вогонь кохання спалахнув і згас,
Підтримати його не захотіла.
Я теж в багаття кидав галузки,
Для дров не було сили і бажання.
На протилежні береги ріки
Нас винесла ця течія кохання.
Зрадливі сльози на очах блищать,
А течія стрімка, не подолати.
Кигичуть чайки, болісно кричать,
Та біль від втрати їм не передати.
Як лезо, руки ріже очерет,
Стерня колюча ранить босі ноги.
Але болить мене насамперед -
Що розійшлися назавжди дороги.
1.09.2010 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=383371
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.12.2012
автор: Мирослав Вересюк