Він сумує за нею... Він бачить її у снах... Картає себе за те що втратив її...А вона ж так любила, була його маленьким янголом, його мрією... Чому відпустив?...Тепер її немає поруч...Вона не плаче, не сміється,не свариться з ним...Він би віддав усе щоб повернути її...Уже несила терпіти, несила жити без неї...Але її нема...Вона десь там далеко від нього, там де її, можливо, обіймає інший...Там вона усміхається іншому...Можливо вона вийшла б за нього заміж...Якби не був дурнем, не втратив, не відпустив!..Якби...Тоді б зараз у домі не було б так холодно і пусто, так самотньо...Тут міг би лунати сміх їхнього щастя, продовження її...Він любив би це маленьке щастя, незгірше ніж її саму...Любив би...Якби не був таким дурнем тоді...Якби не відпустив...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=382947
Рубрика: Лірика
дата надходження 06.12.2012
автор: Marianna Alvares