Дощу краплиночки на склі,
малюють віти.
Тобі так зимно на душі,
Гуляє вітер.
Морозить в серці почуття,
Морозом лютим
І ніби все твоє життя
Під кригу скуте.
Малює дощ із небуття
Твої печалі.
В душі довічні каяття:
- Як жити далі?
Коли вже сонячне тепло
Не гріє тіло,
Коли на серці - «все одно»,
Переболіло.
Дощ намалює не на склі,
А сліз дороги,
Які на стомленій щоці
Благають Бога.
Щоб ця байдужість відійшла
Й не повертала.
Щоб сили у собі знайшла,
Щоб вибачала…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381528
Рубрика: Лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Людмила Мартиненко