Охолов уже чай з майським медом...
Ніжний дотик твоєї руки.
Ми одні, ніби зараз під небом.
І від ніжності квітнуть бруньки.
Червоніють від заздрощів квіти.
Блідий місяць розсипав срібло.
І схилились від кетягів віти,
А так хочуть заглянуть в вікно.
Вся природа затихла і слуха:
Тонко струни кохання звучать.
Нашорошили півники вуха.
І двіночки уже не дзвенять.
Ця мелодія ніжна, медова.
Пахне свіжістю білих троянд.
Це кохання солодке, ранкове.
Хіба зможе у нас хтось віднять?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381454
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.11.2012
автор: Н-А-Д-І-Я