Злива на світанку

Горювала  у  діброві  діва  Нічка  зореока.
Оп’янила  погляд  ніжний,  слізок  росних  поволока.  
Серед  поля  загубила  подарунок  від  коханця:  
Вечір  сіро-кучерявий  наділив  їй  померанця.  
Як  несла  його  в  долонцях  над  вусато-стиглим  житом
Він,  у  шкірочці  восковій,  блимав  матовим  посвітом,
Безугавно  милувалась…  Осліпили  любку  чари,
Зашпортнулась  об  горбочок  -  покотився  дар  між  хмари.
Соловейком  зажаліла,  свіжість  розлила  повівом,
Полиск  розпачу  стрілою  розкроїв  небесся  гнівом.  
Вітром  зойкала  у  висі,  рвала  темінь  волохату,  
Не  знайшла…
У  передденні,  ливнем  схлипнула  про  втрату.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381357
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 30.11.2012
автор: Осіріс