Так тихо тліє вечір у зірках,
Так тихо у траві зітхає вітер.
Ти придивись уважно: у гілках
Порозпускались незвичайні квіти.
Ти подивись на світ, адже тепер
Уже ніхто не помічає цього.
Бо люди вже сьогодні без манер,
Бо люди вже не дивляться навколо.
Бо кожен із прохожих – сам-один,
Бо всі уже зациклились на собі.
Ти відірвись від них, не будь таким,
Відкрий для себе краєвиди нові.
Відкрий для себе тишу у лісах,
Відчуй в озерах безкінечний спокій.
Сядь і послухай – у твоїх думках
Уже відсутні істини глибокі.
Віддайся в руки матінці-землі,
Дозволь себе нарешті розбудити.
Нехай засяють у твоїй душі
Вже світанковим променем софіти.
Нехай в тобі зародиться іскра,
Ти віднайдеш нарешті новий стимул.
Ти закохаєшся в своє життя,
Просто дивися серцем, не очима.
28.11.2012 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=381147
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 29.11.2012
автор: Альбіна Кузів