Вродилася ранково в сизомлі
Волошечка - дарунок трав і літа.
Ніжніше стало на моїй землі,
Бо ця ваблива синьоока міта
Змела красою негаразди злі,
Любов'ю, наче дощиком, налита.
Авжеж бур'ян... А для душі - тепло
І крила для думок, що прагли висі.
Та сяяв цвіт і сяяло стебло
І світ у сіть принадою ловився.
А диво не тікало, а текло
Уже з очей...
Дививсь - не надивився...
28.ХІ.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380938
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 28.11.2012
автор: Вячеслав Романовський