Тихий лагідний ранок задивився в вікно
Крізь прозорість фіранок майорить полотно:
Бліда синь краєм неба, легкий шовк синяви.
І що серцю ще треба? Цю чарівність лови.
Ранок наспіх зібрав всі зірки у пучки.
І незримо сховав ці живі світлячки.
Новий день підкрадався на ще сонній землі.
Він росою вмивався і купався в імлі.
Тільки вітер хитає вже безлисті гілки...
Ні! Один зависає..огортають думки.
Серед всіх залишився... Чи надія ще є?
Або, може, змирився? І тим біль принесе.
Хто ж це зможе узнати? Хто ж це зможе відчуть?
Серце буде стогнати. Хто ж це зможе почуть?.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380876
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.11.2012
автор: Н-А-Д-І-Я