Часу плин вражає наче месник,
Повергає в бездну небуття.
Спогад очі сині тихо пестить,
Як матуся на руках дитя.
Їх тепло щемливе і привітне
Бережу непам'яті на зло,
І палка снага у серці квітне,
Наче літ розлуки не було.
Золотом осіннім луки хворі,
Вороття у провесну нема.
Тільки очі сяють наче зорі
Над гіркими втратами всіма.
26.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380564
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2012
автор: Рідний