Мовчи, люби і поломеній…
Як сонячний промінь на моїх долонях,
Не зникай, живи на них вічно,
І тугу розвій…
Я вдихаю осоння…
Відчуваю його під грудьми, як дитя,
Що дарує любов і надію
З просоння…
Не стримаюся і тебе розцілую,
Бо ти найкращий, найщиріший,
Ти подарований мені долею,
Її ціную…
Сплету із сонця вічність нашого кохання,
Нехай це буде моїм подарунком,
Талісманом в твоїй кишені,
На прощання…
Ти бачив світ, а я намагаюся пізнати,
Він світлий, хоча ти кажеш, навпаки,
І я засмучено горнусь до тебе,
Намагаючись сказати…
Що кохаю…
Від поцілунків
згораю...
Ще мить...
І ми напівдорозі
до раю...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380537
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2012
автор: Юлія Мрійна