До весни лишилось – перезимувать…

З-під  копит  іній!!!  Десь  удалині
Грудень  мчить  полями  на  баскім  коні.
Розрізає  простір  льодяний  мечем.
Морозцем  проталу  землю  припече.

На  річках  –  крига.  У  серцях  зима
Дотиком  холодним  душу  обійма.  
У  вечірніх  тінях  бліднуть  ліхтарі
І  луною  пустки    відгукнуть  двори.

Заглядає  туга  у  твоє  вікно.
Зимно,  срібно-біло  витче  полотно.
Та  не  варто,  друже,  нині  сумувать.
До  весни  лишилось  –  перезимувать.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380525
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 26.11.2012
автор: Тамара Шкіндер