Віє сніжно зима,
Перекатами грається в полі,
І заснуло життя
На перетині ліній долоні.
Чи проснеться воно,
Чи в душі оживуть ще троянди?
За морозним вікном
Гонить сніг впертий вітер у мандри.
Ти, зима, не спіши,
Не дивися так холодно в очі,
І холодні квітки
Не малюй мені темної ночі.
Бо холодні вони
І затьмарюють світло у вікнах.
Я тепла жду весни,
А воно десь забилося в стріхах.
В летаргійному сні,
Все навколо потроху конає.
Що до того мені,
Я - хоч як! - все ж чекаю розмаю.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380519
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.11.2012
автор: Г. Король