На ринзі кохання йому сповна віддавалась,
І тіло, і душу, і розум втрачала в гріхах,
В очах оксамитових наче в безодні блукала,
Кохалась у них, трояндою квітла в руках.
Стих теплий дощ, наповнені ним мої очі,
Вечір звабливо кличе в обійми свої,
Знову на ринзі кохання тривають півночі,
Тіл і душ, ненаситних жагою, бої.
Шкіра пітніє, від солоду мліють долоні,
Що пестили ніжно обличчя й оголений стан,
Ти пив мою молодість, тримаючи тіло в полоні,
Зігрівав, леліяв, викохував його до ран.
На ринзі кохання, затихли мотиви ліричні,
Забути тебе не вдається, бо серце горить…
Колажі тих днів віднайдемо, коханий, у січні,
Не можна так жити: любити та не долюбить.
Не можна втекти від самого себе, від чекання,
Яке мов отрута у грудях пече і болить,
Відчуй у собі невимовне минуле бажання,
Заради цього варто ще раз цю мить пережить.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=380267
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.11.2012
автор: Юлія Мрійна