Маленька днина. Ми - малі у ній,
Та всевеликий кожен страсний біль,
Що пеленає смутою одвіч...
Забрала мука, непритомна ніч,
Голодна ніч, страшна несита ніч!
Мигтить свіча - не дух, не світ, не тінь.
Пащеки люті нелюдів зі стін,
Безсилі діти, попіл колисо́к,
Останній під ногами колосок,
Нез"їдений пожухлий колосок...
Та не життя, а глина, чорна муть!
Під чоботом незрячого ревуть
Стражденні кості пам"яті - докІр...
Блідий папір, порепаний папір
До кровоточ порепанй папір.
А день малий. І ми - маліші ще,
Коли сей біль під вічності плащем
Такий великий і страшний щораз!
Голосить молитвами парастас,
За душами голосить парастас...
(24.11.12)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379937
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2012
автор: Леся Геник