Нарешті я виплачусь,від тебе сльози ховала,
ти кажеш це слабкість й вона не личить мені,
а знаєш, це ніби втекти з страшного підвалу
на сонце,не жити більше в пітьмі...
це,знаєш,як кістка у горлі застрягла-
не так то смертельно,але жахливо болить,
давно на очах моїх сльоза не блищала,
а зараз здається ,що плаче там кит...
та я здавна своїх сліз не ховала!
а тут мов та мумія просто була,
напевно цю роль дуже вдало зіграла,
тепер ж мої очі мов весняна трава...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379926
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.11.2012
автор: Примха щастя