Вставай Сіон і зодягнись!
І скинь із себе пута.
І перед ворогом не гнись.
Не босий йди, а взутий.
Іди скоріш, бо вже пора,
Подовшали вже ночі.
Іди скоріш Сіон-гора,
Збулись Слова пророчі.
Іди, іди, іди, не гай.
Покинь усе негоже.
Тебе заждався рідний край,
Заждався день погожий.
Тебе заждалася земля,
Кінець жебракуванню.
Вже чути сурми іздалля,
Кінець поневірянню.
Переверни останній лист,
Останній лист багряний.
Вже на порозі падолист,
А там... зима нагряне.
Тож поспішай і зодягнись
У празникові шати.
В плечах і спині розпрямись,
Пора свій сан забрати.
Ти чашу випив вже до дна,
До дна іспив страждання.
Пора вже випити вина
У знак Твого вертання.
Прийшла, прийшла вже повнота
І часу, і години.
Звершилося. Звершилася мета.
Звершилася, Мій Сину.
14.10.2005
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379693
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 23.11.2012
автор: Лобов