Я сином безпутним вертався додому,
наганяючи сльози на чужих матерів.
Зрадливий жінкам присягався потому,
лицемірною прозою мужів-бунтарів.
Дописана п`єса, банальні всі ролі -
опальний коханець і невідомий поет.
Солдат безвідмовний баталій без крові,
патріот невимовний, як умовний багнет.
Моя квінтесенція. Заключна частина.
Життя не застигне - вислизає прудке.
Секунди і терції, та мабуть ще встигну,
ще будуть овації і квітів букет.
Годинника стрілки впинаються в серце.
Невпинно дописую завершальний свій акт.
Шукаю ще сенси, вже по інерції,
і жду за кулісами на довічний контракт.
Де масок не треба, все честно без гриму.
Де поденна оплата - справедливий тариф.
Де героям на сцені, суфлером незримим,
підкажуть пораду що добро, а що гріх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379558
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: Олександр Деркач