Буває, життя застеляє поля,
Лягають в покоси пестливі тумани,
Волинь - це краса, моя рідна земля,
Яка мені смуток приносить від мами.
Тече річка Стир, зеленіють луги,
А хмари на небі малюють картини,
Лиш річка тримає свої береги
І квітнуть обабіч квітки черемшини.
Зелені поля і безкраї ліси,
Чарівна земля у льонах і у житі,
Немає ніде більш такої краси,
Лише на Волині в нас душі зігріті.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379437
Рубрика: Лірика
дата надходження 22.11.2012
автор: Віталій Назарук