***
Дід
Дідусеві жаль. Нікому не потрібні його спогади. Ані про гори, ані про раптові руйнівні спалахи війни, ані про золоті церковні дзвони, що закопані в його старому селі... Ото сидить собі такий маленький на присьбі біля хати, поки ми сдодобАємся приїхати, послухати. Чекає...
***
Золото
Золотим жалем розлилася по усіх усюдах Осінь. Гори спалахнули багряним. Маленькі спогади Землі про літо повилазили з-попід опалого листя. "Ми Є!" - кричать вони, чекаючи, поки хтось таки їх помітить під своїми ногами.
Мороз суворим дідом пройшовся різким кроком поруч. Затихли відразу...
***
2012
Маленькі ми. Золота гора колись спалахнула. Жаль, правда, часу чекати, поки дідусь нагадається та й розповість, що сталось тоді, в 2012...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379348
Рубрика: Лірика
дата надходження 21.11.2012
автор: LaLoba