Мене не обмежить
ніяке місто,
БО
у моєму Серці
існує місце,
Де Є МИ.
Де Дім
з дерев"яними дверьми,
різьбленими вікнами
і кахельними пічьми.
Де я з розпущеними косами
ворожу глиняним посудом
На вогні
І тішуся нашими дітьми.
Де кличу всіх до столу,
де хліб із рук у руки йде по колу,
де замовляю збіжжя в полі,
щоб росло,
де з хмарами говорю
і веселки перевесло
тчу вночі з тобою.
Де лию воду із криниці
тобі в долоні,
уста цілую
від води холодні,
де у очах іскриться
Впевненість твоєї Праці і Любові,
де лава у Серці і лоні,.
Щастя у Домі
і обереги вишиті на полотні
наших сорочОк,
де три сини і двоє дочОк.
Де роси прозорі
миють ноги,
коли Схід Сонця стрічаєм,
Своєю душею
знаходим дорогу
і руки рАзом тримаєм...
Де трави приймають
у свої обійми
аж ген до того лісу мЕжі...
Обійми мене, Любий!
І ця реальність
НАС уже не обмежить!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379152
Рубрика: Лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: LaLoba