У немочах є наша сила…

«Досить  тобі  Моєї  благодаті,  –  бо  сила  Моя  здійснюється  в  немочі»  (2  ...  сила  писань  Св.  Павла,  тобто  коли  ви,  гонимі,  отримуєте  верх  ...)

Щодня  із  річки  аж  до  хати
Два  глечика  носила  мати
На  коромислі  із  водою
Важко-натхненною  ходою.
А  тріщина  була  в  одному,
Вода  текла,  як  йшла  додому...
Ніхто  ту  жінку  не  зупинив...
Аж  тут  глечик  сам  заговорив:
-Дірявий  я,  чому  ж  тримаєш?
Бо  зиску  з  мене  ти  не  маєш...
І  усміхнулася  красуня:
-О,  не  кажи  так,  дорожу  я
Лиш  тобою  і  щонайбільше,
Бо  твоя  неміч  найвартніша...
Коли  дорогу  прокладаю,
Город    тобою  поливаю,
Де  квіти  рясно  розцвітають
І  твою  працю  величають...

У  немочах  є  наша  сила...
Богом  даровані  вітрила!

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=379099
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 20.11.2012
автор: Lana P.