Солодким буває лиш мертвий цукор,
який заливають ваніллю.
Але ти занадто кричиш при справі,
тому буває, що тішишся вже сіллю.
Проте, якщо ніжно-втомлено знищувати ці рештки своїм язиком,
буде набагато приємніше,
Ніж спостерігати за тим всім з чорного квадрата Малевича.
Тоді можна насправді торкнутись і
обійняти палке карамельне тіло.
І, обмиваючи його, ніби фрукт перед сніданком,
загорнути в чоловічу сорочку чи краватку.
А тоді довго-довго дивитись на неї
І бажати, бажати солодких цукрових феєрій.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378899
Рубрика: Лірика
дата надходження 19.11.2012
автор: Kate_Galushka