Жива,як фенікс,йду з своїх повернень
Обтрушуючи попіл самоспалень
Загартувавшись ударяючись об камінь
я забуваю всі зітлілі жертви.
Я прийняла це хрещення вогнем,
щоб причаститись істини і світла.
Любов свята,обернена клинцем
У серці квіткою кармінною розквітла.
У мушлю пам"яті ввіллю замість піску
Округлих істин перли фосфоричні:
--Ідуть в безмежжя по хисткім містку
лиш справжні лицарі,що ожили у вічність!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378702
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 18.11.2012
автор: Оксана Юрченко