Жила собі дівчинка Мар"янка, гарна, розумна, але страшенно вередлива, та лінива. Іграшок у неї було так багато, що і дня би не вистачило, щоб їх всіх порахувати. А дівчинка не вміла гарно поводитись з іграшками, розкидала, ламала, і не хотіла їх прибирати. В кімнаті Мар"янки ніколи не було порядку. Іграшки на підлозі, під ліжком, книжечки порвані, і мама завжди сварила Мар"янку, бо хотіла привчити до порядку. Та дівчинка була впертою, і робила все по-своєму. Ось зайчикові бантика із вушка відірвала, мавпочці хвостика пошкодила, собачці розірвала лапку. Та й зовсім не жаліла іграшок.
Одного дня у гості до Мар"янчиної мами завітала подруга, і принесла Мар"янці гостинці та новесеньку ляльку. Дівчинка раділа, смакувала шоколадкою, і гралася лялькою забувши про всіх на світі. Та коли мамина гостя пішла, мама зайшла в кімнату до доні і сплеснула руками.
- Доню, ну що ж ти знову все порозкидала, нову ляльку шоколадом замурзала. Прибери негайно, бо не підеш сьогодні на прогулянку. Я через десять хвилин зайду, то щоб був мені в кімнаті порядок.
Мар"янка надула губи, ох і не хочеться їй прибирати, але ж мама сваритиме, і погуляти теж хочеться. Нічого робити, взялася за прибирання. Зайця кинула за шафу, мавпочку під ліжко, собачку і книжки будь-як запхала в шухляду, ляльку смикнула за коси, витерла об платтячко руки від шоколаду і кинула за диван. Решту іграшок порозсувала по кутках та ящичках, і задоволена собою побігла хвалитися мамі, що вже порядок зробила. Мама заглянула в кімнату, побачила, що прибрано, похвалила Мар"янку.
- Ну коли ти така чемна, то збирайся, підемо гуляти, купимо морозива, - пообіцяла мама.
Мар"янка радо заплескала в долоньки. А вже біля магазину запитала:
- А іграшку нову мені купиш?
- Е ні! Іграшок у тебе вже стільки, що ти їм не можеш дати ладу.
- Ну купи, - стала скиглити Мар"янка. Але мама пройшла повз магазин з іграшками, дівчинка аж заплакала зі злості, та мама не зважала.
Вже ні гуляти, ні морозива малій не хотілося. Ображено надула губки, і незадоволено йшла біля мами. Дома мама суворо наказала: - Іди мий руки, пообідаєш, і негайно спати. Мар"янка неохоче почалапала у ванну кімнату. За обідом вона ще шморгала носом, а коли йшла в ліжечко, попросила маму почитати казочку. Та мама сказала:
- Ти погано сьогодні поводилася, казку читати не буду, подумай про свою поведінку, і хай казка тобі присниться. Поцілувала доню, і вийшла з кімнати прикривши двері. Дівчинка думала:
- Чому, ну чому мама не захотіла купувати іграшку? Думала, думала, та так і заснула непомітно.
І приснився Мар"янці такий дивний сон. Іде вона по стежинці, довола квіти, дерева, метелики літають. Аж раптом чує, шум за найближчим кущем. Зазирнула вона обережно за кущ, бачить галявинка, а на ній сидять, і стоять її іграшки, і про щось галасують. Прислухалася дівчинка і почула ось що:
- Мені вона лапку розірвала, он аж вата випадає,- пожалівся собачка.
- І мені теж хвостика надірвала, - жалілася мавпочка, - тепер не зможу на дереві висіти.
- А мого чудового бантика з вушка зірвала, - плакав зайчик.
Раптом на середину галявини вийшла нова Мар"янчина лялька, і гірко-гірко заплакала:
- Я була такою гарненькою, чепурненькою, так раділа новій своїй подружці, з якою буду гратися, а тепер подивіться на мене. Мої коси розтріпані, бо вона їх смикала, а моє чудове платтячко, тепер як ганчірка, бо вона витерла об нього свої брудні руки від шоколаду. Я пом"ята, і брудна, та ще й кинула мене за диван, а там темно і страшно.
- І мене скривдила, і мене, гукали інші іграшки звідусіль. Такий галас зчинився, хоч вуха закривай.
- Гей, заспокойтеся усі, - крикнула мавпочка. - У нас тут збори, чи базар? Давайте вирішувати, що маємо далі робити.
- А давайте нашу дівчинку провчимо, - сказав зайчик.
- Як це? Як? - зашуміли іграшки.
- А ось як, - каже зайчик, - ми від неї геть підемо, знайдемо собі іншого господаря.
- Правильно, - крикнув собачка, і всі іграшки знову зашуміли, загули. Мар"яночка аж очі сильно-сильно замружила, щоб не бачити цих зборів, і так їй стало соромно, і страшно, що вона розплакалася і... прокинулася. Роззирнулася довкола, а вона дома, не на галявині, і ніяких зборів немає. Дівчинка швиденько встала з ліжка, і побігла до мами, щоб розповісти, що їй наснилося. А мама вислухала Мар"яночку і каже:
- Що ж, таке може бути й насправді, тому, тобі треба вибачитися перед іграшками, і далі дуже добре з ними поводитись, бо підуть від тебе. І мама легенько й непомітно всміхнулася. А дівчинка чимдуж побігла до своєї кімнати, позбирала іграшки, акуратно порозкладала по шухлядках та поличках, а тих кого найбільше скривдила, притулила до себе, і прошепотіла:
- Вибачте мене будь-ласка, я ніколи не буду більше вас ображати, не буду ламати. Віднесла їх до мами і каже:
- Мамусю, чи можемо ми ці іграшки відремонтувати?
- Авжеж можемо, - усміхнулася мама. І взялися разом до роботи. Позашивали, попрали, попрасували, прчесали, і до вечора іграшки були ніби новенькі. А Мар"яночка аж сяяла від щастя.
- Більше я не буду іграшки кривдити, ламати, розкидати, - пообіцяла мамі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378595
Рубрика: Казки, дитячі вірші
дата надходження 18.11.2012
автор: Ніжність - Віталія Савченко