На горищі, в скелях, в лісі
проживали паничі,
зустрічались й на узліссі
горді, мудрі ті сичі.
В світлі деннім полювали
на маленьких ховрахів -
свій неспокій вихваляли
перед зграйкою птахів.
Балансуючи стерном,
зависали у повітрі,
наче плавали човном,
у небесній тій палітрі.
А надвечір повертались
у домівки, до родини,
де малеча коперсалась,
у листочках із ожини.
Ті пухнастики-малявки
ледве крильцям мах давали,
й ніби дивні сонні мавки,
у танку своїм кружляли.
Підлітало пір*я вгору,
досхочу повеселились,
у вечірню гарну пору
всі успішно натомились.
Повлягалися на сон,
тільки дзьобики скрипіли,
а батьки ось цих персон
знов на лови полетіли.
(Сич)
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378361
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 17.11.2012
автор: Silver Snow