Ти розбивав серця жіночі,
зникаючи щоранку під дощем.
Ці подаровані тобою ночі
здавалися й мені палким вогнем.
Та не кохав ти так, як я кохала,
не відчував мій страх і біль.
А я душею проростала,
Тепер у ній блукає заметіль…
Так холодно, тривожно, гасне світло…
І за вікном зима…
Моє кохання довго квітло, -
дарма…
Перецвіла весна, змінилися пейзажі
з дощів на сніг...
Я створюю нові життя колажі, -
де чути сміх.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378309
Рубрика: Лірика
дата надходження 16.11.2012
автор: Юлія Мрійна