[i][b]Стогне в серці моїм на розрив
Ця симфонія осінніх вітрів,
В цій музиці чується надрив,
Із мелодії лине рев та гнів.
Позлітало все листя з дерев ,
Не видно вже шовкових килимів,
Лиш у душі один голий нерв
Та й той від вітрів чомусь занімів.
Не видно ні бурштину, ні барв,
Оркестр грає й тугу наганяє,
Повзе поїзд із чорнильних хмар,
Серце моє цей пейзаж картає.
Застиг голий гай на полотні,
В’ється змійкою дим із коминів,
Щемом і холодом по мені...
Сльозою в очах, той щем забринів.
Та зима, ось на плечі впаде,
Пуховою шаллю їх обійме,
Станцюють сніжинки па-де-де,
Мене радістю і теплом пройме.[/b][/i]
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378161
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 16.11.2012
автор: Макієвська Наталія Є.