???

Знову  тишу  моєї  засудомленої  буденності  розірвав  різкий  свисток.  Срібним  холодним  равликом  він  пригрівся  на  твоїх  грудях,  повішений  на  тонкому  ланцюжку,  наче  прадавнє  трофейне  ікло  шаблезубого  тигра.
Ти  ходиш,  оглядаючи  володіння  порожнього  самотнього  залу,  де  кожен  крок  лунає  тисячі  разів,  за  неймовірними  законами  фізики,  відбившись  від  ув"язнених  у  сітках  стін.
І  серце  великим  червоним  баскетбольним  м"ячем  глухо  гупає  на  кольорових  дошках  одвічного  залу,  і  точно  лягає  у  твою  руку,  неначе  і  викуване  було  з  її  формою.
Тож,  дивись,  якщо  можеш  побачити,  торкайся,  якщо  можеш  відчувати,  усіма  своїми  первісно-чоловічими  чуттями  хапай  чотирикрилу  Ніку,  що  прикута  до  підлоги  білими  кросівками,  що  лиш  на  півтори  години  стане  твоєю...

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=378041
Рубрика: Лірика
дата надходження 15.11.2012
автор: Марина Зоріна