Де мій метелик?
На відстані руки. Картини малює.
Підбирає фарби надзвичайні. Метелик, я ж ніколи в житті не буду з тобою
Не обійму, не доторкнусь…лише милуватимуся
Спостерігатиму очима.
Ловитиму твої погляди, хай не в мою сторону,
Яка різниця?!
Де мій метелик?
Він там кружляє, ох який же легкий вітерець з під крил
Мій, мій, єдиний
Я ніколи не буду із ним і не потрібно!
Бо не для тебе такий як я.
Бо вже осліплений малюнками твоїми.
Метелик, звідки таке вбрання?
Хоча ні…
Ні не відповідай…
Не треба, лише літай
Так легко, так пристрасно і м’яко
Небо відкриває всі свої простори тобі
Небо створене для тебе, для твого стану
Блакить обіймає крила твої,
бо ними ти лоскочеш серце ніжністю
дякую тобі, що ти мій…
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2012
автор: Віталій Попович