Метелик

Де  мій  метелик?  
На  відстані  руки.  Картини  малює.  
Підбирає  фарби  надзвичайні.  Метелик,  я  ж  ніколи  в  житті  не  буду  з  тобою
Не  обійму,  не  доторкнусь…лише  милуватимуся
Спостерігатиму  очима.
Ловитиму  твої  погляди,  хай  не  в  мою  сторону,
Яка  різниця?!
Де  мій  метелик?
Він  там  кружляє,  ох  який  же  легкий  вітерець  з  під  крил
Мій,  мій,  єдиний
Я  ніколи  не  буду  із  ним  і  не  потрібно!
Бо  не  для  тебе  такий  як  я.
Бо  вже  осліплений  малюнками  твоїми.
Метелик,  звідки  таке  вбрання?
Хоча  ні…
Ні  не  відповідай…
Не  треба,  лише  літай
Так  легко,  так  пристрасно  і  м’яко
Небо  відкриває  всі  свої  простори  тобі
Небо  створене  для  тебе,  для  твого  стану
Блакить  обіймає  крила  твої,  
бо  ними  ти  лоскочеш  серце  ніжністю
дякую  тобі,  що  ти  мій…

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377815
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 14.11.2012
автор: Віталій Попович