Кипить життя у кожному вікні,
Рудим котом тулюся до жаринок.
Вже день зітхнув, помалу зсутенів,
А кішка-ніч зі мною вигне спину.
Легкими кроками по нитках підвіконь,
Притулиш носика до павутини скла.
Дивись, відчуй, чекай і охолонь,
Ти щодоби утішила й пішла.
Спішу на крик, тарілку жінка б’є.
Навіщо сварка? Хто слабкіший плаче.
Ніч у кватирку пристрасті віллє
І мир в обіймах наступає, значить.
Увесь у зморшках, духом молодий,
Дідусь стільця приніс до батареї.
Він грів думок затоптані сліди
Із ночі в ніч, альбоми в пам’ять клеїв.
Не спить дитя, світильник сіє тінь.
Малюк на стінах розфарбує літо.
Я його друг із теплих сновидінь,
Не заховаюсь він мене помітив.
Маленький носик дмухає на мій,
До непосиди поспішає мати.
Ну все бувай! А плакати не смій,
Мені вже час, також відпочивати.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377793
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Любов Чернуха