*****

Ніколи  не  злічити  нам  хвилин,  що  стали  слабкістю.
Життя  без  поцілунків  вже,  без  крику,  без  жалю.
Для  когось  може  й  стану  я  набридливою  радістю,
Для  тебе  ж  тільки  –  спогадом  з  гірського  кришталю.

Життя  вже  без  обіймів,  дивних  жартів  необмежених.
Всі  мрії  йшли  угору.  Раптом  щось  пішло  на  спад.
Змінились  ми  на  інших  –  просто  друзів  застережених,
Один  з  яких  (а  саме  я)  так  любить  листопад.

Життя  без  обіцянок,  компліментів  і  без  докорів.
Ніщо  вже  не  забудеться,  не  стерпиться,  зросте.
Є  частка  непотрібності  у  вільних  діях  покорів.
Надія  на  щось  краще  в  моїм  серці  проросте.

Життя  без  сонця  променів.  В  твоїх  очах  побачених.
Немає  запитань  уже  без  сенсу  і  без  меж.
Всі  почуття  залишились,  як  відгомін  пробачених.
Хоча  і  не  надовго,  та  було  це  з  нами  все  ж.

Життя  без  слів  обману,  звичних  жестів  і  відвертості.
Давно  відкрито  двері  й  навіть  вікна  в  забуття.
Я    втратила  для  тебе  всі  ознаки  інтровертості.
Ти  втратив  мене  вчора:  на  сьогодні  й  на  життя

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377695
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: Настуся