Вицвіли довгі дороги…
Блукає вітер,
Ховаючи свій дивний сміх у теплих скиртах…
Мов божество язичницьке,
Різьблений віком на гілляці плід,
Похмуро й відчайдушно в сиве небо зирить.
Останні крихти сонця і тепла
Ковтають здичавілі верболози…
Сад світить ребрами.
…муркоче кіт …
Гойдається безстрашний павучок.
Тонке життя своє сукає,
Заводячи в свої печальні лабіринти
Зів'ялий лист,
Краплину жовтня,
Кухлик сонця…
Сповита казкою тепла дрімає у пів-ока муха.
Всміхається йому звабливо…
Згорнувся кіт
На жовтих острівцях спокою…
і лінню дихає в мою долоню
Руде кошлате джерело затишку..
…дрімає день…
14.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377667
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.11.2012
автор: gala.vita