Поки що в моїй голові лиш один дівочий образ-твій!
Він міцно засів в моїй голові,поставив там кулеметну вишку,і затис мою свідомість дружніми обіймами відчаю і постійного страху!
І спробуй тепер усміхатись,коли душа стікає кров*ю,тихо дотліваючи,десь у прірві між спогадом і реальністю!
"Привіт"-стіна байдужості...
"Привіт"-знову стіна!
Кому привіт Всесвіту чи Галактиці?
Може Бог заснув?
Ні,Насправді це я сплю!моє життя мені сниться...Ось уже майже 22 роки лише сон і страх,нічого більше!
( І ніяка вона не тепла ця твоя байдужість!Вона холодна вбивча і безжальна!)
Я-ніхто,я зоряний пил,маленький атом,мікрокосм...я настільки дрібний,що з неба мене навіть не видно:не докричишся!
Люблю тебе,почуй мене!
Люблю тебе,молю послухай...
Люблю тебе,це не мине:
Життя розсипане на звуки...
Буття розсипане на віхи і на кадри...
Моя молитва і Голгофа-таємничі мантри!
Ти схожа на фантомний біль,тебе вже немає поруч,а я все ще відчуваю твою присутність,душа моя живе в твоїх долонях!
14.11.2012
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377662
Рубрика: Присвячення
дата надходження 14.11.2012
автор: Той,що воює з вітряками