Якось всілися два кума, завели розмову:
-Слухай, Петре, я подумав завести корову.
-Для чого тобі то треба, відпочинь від стайні,
Та тим більше є у тебе корова у спальні.
-Що ти хочеш цим сказати? Кажи, бо дістанеш!
-Дві корови забагато – боюсь не потягнеш.
-Подивися ти на свою – та суха, як тріска!
-Не чіпай кохану мою, то є моя кізка!
-В тім і справа, що та скаче, мов коза на полі!
-А твоя щоднини плаче - здуло від квасолі!
Лиш повітря тут псує, що аж дохнуть мухи!
-Тихо, куме! Що то є? Зараз дам у вухо!
-Добре, добре, я мовчу, язик – то мій ворог,
Але думки я не йму – для чого корова? -
Краще сядемо в саду, вип’єм пиво з пінков …
-Я корову заведу, бо кинула жінка!
І признаюся тобі, що без неї скука,
Ну, привик я, щоб мені хтось постійно "мукав".
//14.11.12//
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=377637
Рубрика: Гумореска
дата надходження 14.11.2012
автор: Marisong